20:12 Свято української мови «Мово моя калинова» |
| Свято української мови «Мово моя калинова» Мета. Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків. Обладнання: клас святково прибраний; на дошці плакат «Свято мови», розвішані рушники. Учитель. Шановні гості, друзі! Запрошуємо вас до нашої господи - на сіль, хліб, на щире слово, бесіду мудру, свято наше - торжество рідної мови. Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Наша мова прекрасна, барвиста, наче дощова веселка. Раді ми вас привітати, Бо у нас сьогодні свято – Будем нашу рідну мову шанувати. Ми малі, та всі ми друзі, Ми одна родина, А найбільша наша мати Рідна Україна. Україна - рідний край Поле, річка, зелен гай. Любо стежкою іти. Тут живемо я і ти, Моє коріння - рідний край, Основа - пісня й вишитий рушник, Джерельна мова, рідна світанкова І в синім небі журавлиний крик… Учитель. Наш рідний край… Україну не можна уявити без ніжної калини, вишитих рушників, без гарної української пісні. І зараз давайте послухаємо пісню «Мова», яку підготували для вас учні 1 класу. Тепла, як сонячна днина, Добра, неначе весна. Мова віків України, Казка її чарівна. Мова – усміхнена квітка, Радість весело-дзвінка. Гарна, як небо улітку, Ніжна, як пісня струмка. Мова – джерельна криниця, Райдужно-сонячний цвіт. Це українська зірниця, Що задаровує світ. Учитель Наша Україна стала рідною домівкою для людей різних національностей. Для кожного дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця українська. Вона нічим не гірша від італійської - така ж співуча, російської-така ж багата, білоруської - така ж мелодійна. Наша мова чудова, чи не так, діти? Ой, яка чудова Українська мова Де береться все це, Звідкіля і як! Є в ній ліс, лісочок, Пуща, гай, діброва, Бір, перелісок, чорноліс Є іще й байрак. І така ж розкішна і гнучка, Як мрія. Учитель. Мова! А що таке мова? Діти. Слова. Звуки. Речення. Учитель. А як складається наша мова? Ми щодня і щохвилини Слово в'яжемо до слова, Мов чудесні намистини Так виходить наша мова. Учитель. У виконанні дівчаток 4 класу звучить пісня «Рідна мова» на слова та музику М. Катричка. Як сонця безсмертного коло, Що креслить у небі путі, Любіть свою мову й ніколи Її не забудьте в житті. Нехай в твоїм серці любові Не згасне священний вогонь. Як вперше промовлене слово На мові народу свого. Приспів: Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу Вітчизну любіть! Як рідні поля і діброви, Як чистого неба блакить. Ми з нею відомі усюди, Усе в ній, що треба нам, є, А хто свою мову забуде, Той серце забуде своє. Вона – як зоря пурпурова, Що сяє з небесних висот. І там, де звучить рідна мова, Живе український народ. Приспів. Учитель. «Слово до слова - зложиться мова», - так говорить народ. А Тарас Григорович Шевченко ось як про неї сказав. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос - більш нічого А серце б'ється, ожива, Як їх почує... Учитель. У виконанні учнів 4 класу звучить пісня «Мово рідна» на слова О.Олеся, музику Н.Галабурди. Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче і миліш, І дорожче в час недолі. Приспів: Рідна мова! Рідна мова, Що в єдине нас злива. Перші матері слова, Перша пісня колискова. Як розлучимось з тобою, Як забудем голос твій І в Вітчизні дорогій Говоритимем чужою. Приспів: Краще нам німими стати, Краще гори нам нести, Ніж тебе розіп’ясти, Наша мово, наша мати! В кому думка прагне слова, Хто в майбутнім хоче жить, Той всім серцем закричить: «В рідній школі – рідна мова!» Приспів: І спасе того в недолі Наша мрія золота. Наше гасло і мета: Рідна мова в рідній школі. Учитель. Не можна ходити на рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою. Мова - надбання предків, наше багатство, державна перлина. «У кого рідна мова, в того й душа здорова» - каже народне прислів’я. Саме завдяки мові ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби минулого і сучасного. Українська мова, якою ми зараз розмовляємо, розвивалась протягом багатьох століть. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову - багату, розвинену, гнучку. Вивчайте, любіть свою мову, Як світлу Вітчизну любіть, Як стягів красу світанкову, Як рідного неба блакить. Ти постаєш в ясній обнові. Як пісня, линеш, рідне слово, Ти наше диво калинове, Кохана, материнська мово! Учитель. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ласкою і простотою. У них мамина ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра у магічну силу слова. Мова рідна, слово рідне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько Тільки камінь має. Як ту мову міг забути, Котрою учила Нас всіх ненька говорити. Ненька наша мила. Це місячне сяйво і спів солов'я, Півонії, мальви, жоржини. Моря діамантів - це мова моя, Це мова моєї Вкраїни. Матвій. Це матері мова. Я звуки твої Люблю, наче очі дитини ... О, мово чудова! Хто любить її, Той любить свою Україну. Учитель. «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь», закликає нас Кобзар. Ось ми і вчимося любити, шанувати мову свого народу. Де б ви не були - ніколи не забувайте той клаптик землі, де ви народилися і виросли, ту мову, якою вам співали колискову, якою ви вимовили перші свої слова. А чи знаєте ви пісні українські? Адже пісня - душа народу? Учні. Так, знаємо. Народна пісня - голос невсипущий, Душі людської вічне відкриття. Вона ніколи, як і хліб насущний Не вийде з мови сущого життя. Учитель. Українська народна пісня. Вона, як сльоза, очищає душу. Пісня, як свята молитва . Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе у ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна. Кажуть, допоки живе мова, то до тих пір живе народ. Дякуючи пісні, ми можемо висловити свої почуття, радість і смуток, любов і гнів, пожартувати. Тож давайте заспіваємо. Учитель. У виконанні всіх учнів початкової школи звучить українська народна пісня «Ой єсть в лісі калина». Ой єсть в лісі калина, (Двічі) Калина-калина, Комарики-дзюбрики, калина. Калина-калина, Комарики-дзюбрики, калина. Там стояла дівчина, (Двічі) Дівчина, дівчина. Комарики-дзюбрики, ходила, Дівчина, дівчина. Комарики-дзюбрики, ходила. Цвіт калини ламала, (Двічі) Ламала, ламала, Комарики-дзюбрики, ламала. Ламала, ламала, Комарики-дзюбрики, ламала. Та й в пучечки в’язала, (Двічі) В’язала, в’язала, Комарики-дзюбрики, в’язала. В’язала, в’язала, Комарики-дзюбрики, в’язала. На доріжку кидала, (Двічі) Кидала, кидала, Комарики-дзюбрики, кидала. Кидала, кидала, Комарики-дзюбрики, кидала. Та й на хлопців моргала, (Двічі) Моргала, моргала, Комарики-дзюбрики, моргала. Моргала, моргала, Комарики-дзюбрики, моргала. Хай буде щасливою вільная днина, Хай буде веселою Україна, Хай сонце світить людям весняне, Хай крига зимою в серцях розтане. Учитель. Сьогодні свято. А воно має бути радісним, веселим. Наш народ дуже любить жарти. Тож і ми давайте пожартуємо. Співаночки (учні 1 класу). На березовій галявині Розгулятись саме час Ми приспівки-веселинки підготовили для вас. Посилала мене мати Заганяти гусака. А я вийшла за ворота І давай-но гопака Якби снігу та дощу, То зварила б я борщу, якби трохи простокваші, то зварила б горщик каші. Я сама розфарбувала В синій колір покривало. Рижий кіт під ним поспав – Полосатим тигром став. Цілий день цукерки хрума Неслухняний наш Івась Про цибулю як подума – Сльози котяться ураз. Сів хлопчина на стовпець – Ось і співанкам кінець. Ми попросим усіх вас – Похваліть тепер ви нас. Народні оповідки-жарти (3 клас) Таємниця Їде дядько на возі, назустріч йому кум. - Що везеш куме? Кум устав із воза, підійшов і каже на вухо: - Овес. -А чому так по секрету говориш? -Щоб кобила не почула. Досадив Їхав раз дядько слабенькою конячкою, а вона і пристала. Так він сам запрягся, а конячку прив'язав до воза та каже: -От бачиш, конячко, не схотіла їхати, так іди пішки! Учитель. Народна мова - безмежний океан. Це і дума, поема, казка, легенда, переказ, приказка, прислів'я. Немає у світі людини, яка б не любила казок, або хоча б не чула їх. А ви любите казки? Тоді давайте пограємо у гру. Я зачитаю уривок із казки, а ви всі (діти,) відгадайте, з якої це казки. 1. Кличе дочка собачку Хвінку: - Ходи, Хвіночко, не лежи ... 2. Котику мій, Мій братику! Несе мене лиска За кленові ліси, За крутії гори, За бистрії води... 3. Гуси-гуси, гусенята! Візьміть мене на крилята Та понесіть до батечка, До рідної матінки. 4. Пішла баба до воза, глянула: нема на возі ні коміра, ні риби. 5. «Я, вовчик-братик. Пустіть і мене до себе жити». - Вліз і той ... 6. Плодів, що я здобув, не видно, бо вони в серці й розумі моєму. 7. Вона зняла з ніг матусі взуття й принесла їй води у мисці - помити ноги. 8. Зварила молочний кисіль, та й розмазала тоненько по дну тарілки ... - А тепер відгадайте загадку. Хто вас, діти, щиро любить, Хто ласкаво вас голубить, Не стуля вночі очей, Дбає все про вас, дітей? (Мама дорогенька) - Подумайте і скажіть, яка ваша мама. (Конкурс добирання лагідних слів-прикметників до слова мама»). Учитель. У виконанні учнів 2 класу звучить пісня «Рідне слово» на слова Б.Чепурка, музику В.Лепешка. Українська мова — Давня й молода. Ллється рідне слово, 2 рази Як жива вода. Звідки воно взялось, Діло не просте... В душу засівалось, 2 рази Із душі росте. КОНКУРС - Скласти прислів'я за складами і цифрами-підказками. (Добре тому жити, хто вміє говорити.) Учитель. У виконанні учнів 3 класу звучить пісня «Любіть рідну мову» на слова Ф.Пантова, музику М. Ведмедері. Мова – краса спілкування, Мова – як сонце ясне, Мова – то предків надбання, Мова – багатство моє (2 рази). Мова – то чиста криниця, Де б’є, мов сльоза, джерело, Мова – це наша світлиця, Вона як добірне зерно (2 рази). Мова – державна перлина, Нею завжди дорожіть: Без мови немає країни – Мову, як матір, любіть!(2 рази) Учитель. Наша мова, як і будь-яка інша, легко, без зусиль сама до рук не дається. Але вона - наш вірний друг і помічник протягом усього життя. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах, казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання - берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами. Учні 3 класу. Одна Батьківщина, і двох не буває. Місця, де родилися, завжди святі. Хто рідну оселю свою забуває, Той долі не знайде в житті. Чи можна забути ту пісню, що мати Співала малому, коли засинав? Чи можна забути ту стежку до хати, Що босим колись протоптав? Тут мамина пісня лунає і нині, Її підхопили поля і гаї, Її вечорами по всій Україні Співають в садах солов'ї. І я припадаю до неї устами, І серцем вбираю, мов спраглий води, Без рідної мови, без пісні, без мами Збідніє, збідніє земля назавжди. Учитель. Українська хустина, дівоча і жіноча прикраса, незмінна супутниця у житті прекрасної половини людства, оспівана у піснях, завжди була вагомим доповнюючим елементом жіночого народного одягу. Для сучасної молоді, хоч як це прикро визнавати, вишита хустинка все частіше стає лише шматочком полотна, в музейній експозиції. Але як багато спогадів вона навіює стареньким бабусям! Через завісу років до них повертається їхня молодість і тане незрівнянне, не погашене часом почуття до статного красеня — парубка, бажання подарувати йому увесь навколишній світ — усі свої внутрішні почуття, передані голкою на невеличкій хустині, яку вони і донині дбайливо зберігають у старій різьбленій або сучасній платтяній шафі. Хустка - символ прихильності, любові; переходу в інший соціальний стан; вірності в коханні; прощання, скорботи; матері; квітучої душі українки. Колись на Україні хустки вишивалися сріблом, золотом, шовком. Веселкові, мережені, вони символізували квітучу душу, високі естетичні смаки українських жінок. Протягом століть хустка була на Україні найдорожчим подарунком. Водночас хустина символізувала найдорожче: рідну домівку, матір. Я вважаю, що про історію свого народу дітей треба знайомити змалечку. Тому сьогодні наші першокласниці підготували танок із хустками. Танок із хустками на пісню Н.Май «На нашій Україні». Учитель. Наше свято наближається до кінця. Ми дуже раді і щасливі, що сьогоднішнє свято заронило у наші серця ще одну краплинку любові до рідної мови, до України, до родини, до всього українського народу. Багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю. Ви з кожним роком будете глибше пізнавати її скарби. Учи, дитино, рідну мову, Гордися нею і лелій, А зрадити голубоньку чудову Ти навіть в думці не посмій. Молися нею юними устами Вона твоя, як серце і душа. Вона від прадіда, від тата і від мами, Вона - Шевченкова, Франкова, Куліша. Люби її, як матінку й природу, Горнись до неї - ти ж бо її син! Вона - безсмертя рідного народу, Могутній, вічній України дзвін. Висновок. То як, діти, нам треба ставитись до рідної мови? Список використаної літератури: 1. Пісенник. 4 клас: Найповніше зібрання програмних творів/ Упоряд. Н.І.Вислоцька. – Тернопіль – Харків: Видавництво «Ранок», 2010. – 112с. – (Серія «Музика») 2. Джерельце. Пісні для дітей. – Тернопіль.: Підручники і посібники, 2003. – 96с. 3. Ми твої діти, Україно. Збірка пісень для дітей дошкільного молодшого шкільного віку./ Упор. Дем’янчук В.П., Паронова В.І., Шевченко Н.М. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2005. – 128с. 4. М.Ведмедеря. Немає України без калини. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – 88с. 5. В.Лепешко. Співучі чорнобривці. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – 64с. 6. Виховний захід «Свято мови», підготувала Талаш Н.Є. (http://www.teacherjournal.com.ua/shkola/pochatkove-navchannya-ta-vixovannya/7759-vixovnij-zaxd-qsvyato-moviq-pdgotuvala-talash-n.html) 7. Повідомлення про українську хустку. http://lit.govuadocs.com.ua/docs/1158/index-262417.html. |
|
|
| Всього коментарів: 0 | |
