Учительська світлиця

Урок № 48

Тема. Практичне заняття «Козацькі літописи XVII—XVIII ст. як історичні джерела».

Мета: сформувати уявлення про козацькі літописи XVII—XVIII ст., їх роль у дослідженні минулого нашої Батьківщини; розвивати вміння готувати есе, виступати з ним перед класом і працювати у складі малих груп; розвивати вміння аналізувати історичні джерела й формулювати свою думку, спираючись на їх зміст; сприяти формуванню толерантного ставлення до думок інших і вмінню шукати з ними порозуміння.

Тип уроку: застосування набутих знань.

Обладнання: підручник, матеріали, підготовлені вчителем і учнями до практичного заняття.

Хід уроку

I. Організація навчальної діяльності

II. Проведення практичного заняття

Аналіз есе «Козацькі літописи XVII—XVIII ст. як історичні джерела»

Учитель об’єднує учнів у малі групи, доручає обговорити підготовлені ними есе та презентувати висновки, яких вони дійшли.

Додатковий матеріал

У першій половині XVIII ст. українська література збагатилася творами, які отримали узагальнюючу назву козацькі літописи. Козацькими їх називали тому, що вони виникали в козацькому середовищі та оповідали про події козацької доби. За змістом і формою козацькі літописи наближаються до історичних творів, оскільки їх автори, крім власних спостережень, використовували старі літописи, хроніки, щоденники, історичні праці сучасників, доступні офіційні документи, частина з яких не збереглася до нашого часу. Це зумовило особливу цінність козацьких літописів як історичних джерел.

Більшість із них присвячена Національно-визвольній війні українського народу середини XVII ст. Зокрема, досить змістовними джерелами про ці події є «Літопис Самовидця», «Літопис Григорія Грабянки», «Літопис Самійла Величка». Їх об’єднує спільна ідея утворення та зміцнення козацько-гетьманської державності України.

«Літопис Самовидця» — найдавніший із великих козацьких літописів. У ньому описуються події від 1648 до 1702 р. Автором літопису вважають генерального підскарбія Романа Ракушку-Романовського, військового та політичного діяча часів Руїни. Твір написаний літературною староукраїнською мовою, близькою до народної (ймовірно, 1702 р.).

«Літопис Григорія Грабянки» — другий із великих козацьких літописів.

Він був написаний у Гадячі в 1710 р. церковнослов’янською мовою. Твір розповідає про події від найдавніших часів до 1709 р. — поразки І. Мазепи та обрання гетьманом І. Скоропадського. Головна увага приділена перебігу подій Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького.

«Літопис Самійла Величка» є найвизначнішим явищем козацького літописання. Мова твору — літературна староукраїнська. Літопис складався з чотирьох томів, які описують події від 1648 до 1700 р. Рукопис твору С. Величка дійшов до нас пошкодженим, без закінчення та з прогалинами, особливо в першій частині. Сторінки літопису вміщують десять портретів гетьманів, багато документів, поетичних текстів. Автор нерідко вкладав в уста історичних діячів свої власні думки й навіть складав для них цілі промови, тому зміст літопису потребує критичного підходу. Це джерело активно використовували не лише історики, але й літератори, наприклад Т. Шевченко.

Запитання

1. Чому автори козацьких літописів, створених наприкінці XVII — на початку XVIII ст., особливу увагу приділяли подіям Національно-визвольної війни під проводом Б. Хмельницького? Із якою метою були написані ці твори?
2. Козацькі літописи є більше історичними або літературними творами?
3. Чи можна стверджувати, що твори написані в стилі бароко?

III. Підсумки уроку

Учитель пропонує учням зробити висновки відповідно до мети практичного заняття.

IV. Домашнє завдання

Підготуватися до уроку «Наш край у 20—90-х рр. XVIII ст.» за визначеною темою. Об’єднатися в чотири групи та вибрати тему, за якою слід дібрати матеріал:

1. Адміністративно-територіальний та історико-етнографічний розвиток краю.
2. Соціально-економічне життя.
3. Культурно-духовне життя.
4. Воєнно-політичні події.