УРОКИ №106—107

Тема. Економіка України на сучасному етапі.

Мета: схарактеризувати сучасний стан економіки України, процес становлення ринкових економічних відносин; визначити специфіку сучасного капіталізму; розвивати вміння аналізувати економічні показники, вплив фінансово-промислових груп на розвиток економіки, уміння порівнювати, висловлювати власну думку, аргументувати; виховувати відповідальність за долю Батьківщини.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: підручник, дидактичні матеріали, документи (Державний бюджет 2011 р.).

Основні терміни і поняття: фінансово-промислові групи, олігархи, середній і малий бізнес, інвестиції, ВВП, заборгованість.

Основні дати і події: 1992 р. — Земельний кодекс України, Закони України «Про форми власності на землю», «Про колективне сільськогосподарське підприємство»; 1993 р. — Закон України «Про селянське (фермерське) господарство»; 8 серпня 1995 р. — Указ Президента України «Про порядок розпаювання земель»; 2002 р. — уведення приватної власності на землю (Земельний кодекс); 2005 р. — дозвіл купівлі та продажу землі; 2008 р. — економічна криза.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть: аналізувати сучасний стан економіки; порівнювати економічні показники; усвідомлювати вплив фінансово-промислових груп, олігархів на розвиток економіки; висловлювати власну думку щодо шляхів розвитку економіки України на сучасному етапі.

Хід уроку

I. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Учитель оголошує учням тему й основні завдання уроку.

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

• Бесіда

1. Коли в економіці України була досягнута стабілізація? Завдяки чому?

2. У яких галузях промисловості намітилися позитивні тенденції розвитку?

3. Яке значення для розвитку економіки мала програма приватизації та іноземних інвестицій?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Фінансово-промислові групи. Виникнення олігархічного капіталу

• Розповідь учителя

Фінансово-промислові групи (ФПГ) відіграють провідну роль у більшості галузей економіки — чорної та кольорової металургії, у важкій та легкій промисловості. Від ФПГ залежить добробут багатьох міст, підприємств, тому що вони є джерелом поповнення місцевих бюджетів, країни в цілому. Методи взаємодії ФПГ із державою переважно мають неофіційний, «тіньовий» характер.

В Україні фінансово-промислові групи значною мірою впливають на економіку та політику.

Найбільш впливові ФПГ:

1) «Систем Капітал менеджмент» (Р. Ахметов)

2) «Приват» (І. Коломойський, Г. Боголюбов)

3) «Індустріальна спілка Донбасу» (С. Тарута)

ФПГ середнього рівня впливу:

1) «Інтертайп» (В. Пінчук)

2) «Укрпромінвест» (П. Порошенко)

Менш впливові ФПГ:

1) «Славутич» (Г. Суркіс)

2) «Укрсиббанк» (А. Ярославський)

3) «Фінанси і кредит» (К. Живаго)

4) «Енергетичний стандарт» (К. Григоришин)

Дослідження ООО «Центр консалтингу» за підтримки центру соціальних досліджень Київського університету ім. Т. Шевченка показали, що найбільший вплив на економіку та політику здійснюють ФПГ: «Систем Капітал менеджмент», «Приват», «Індустріальна спілка Донбасу» і «Інтертайп»; менший — «Фінанси і кредит».

Від впливу іноземного капіталу більш залежні ФПГ «Енергетичний стандарт» і «Укрсиббанк»; менш залежні — «Систем Капітал менеджмент», «Індустріальна спілка Донбасу», «Інтертайп», «Укрпромінвест».

Модернізацію промисловості активно здійснює «Індустріальна спілка Донбасу», проте ФПГ не займаються підвищенням екологічної безпеки виробництва.

Розвитком соціальної сфери найбільш активно займаються групи «Індустріальна спілка Донбасу», «Інтертайп», «Систем Капітал менеджмент». Ці групи є лідерами з максимізації прибутків для розвитку районів та здійснюють фінансову підтримку освіти, культури.

У державі зростає майнова нерівність, де більшість населення становлять бідні. В Україні, за даними рейтингу журналу «Фокус» за 2011 р., налічується 21 мільярдер, загальний капітал яких складає 58 млрд дол. (у 2010 р. було вісім мільярдерів). Серед 200 найбагатших людей України перше місце посідає власник SCM group Р. Ахметов (16,6 млрд дол.); друге і третє місце належить власникам ФПГ «Приват» І. Коломойському (5,3 млрд дол.) та Г. Боголюбову (4,975 млрд дол.). Цей список включає 16 народних депутатів України, сумарний капітал яких становить 19 млрд дол. Збільшення статків олігархів спостерігається з 2007 р. в таких розмірах:

• 2007 р. — 71 млрд дол.;

• 2008 р. — 107,6 млрд дол.;

• 2009 р. — 33,4 млрд дол.;

• 2010 р. — 49,4 млрд дол.;

• 2011 р. — 93,2 млрд дол.

Таким чином, українські олігархи стали багатшими у 2,5 разу.

2. Розвиток середнього і малого бізнесу

• Розповідь учителя

Розвиток малого і середнього бізнесу стає важливою умовою трансформації економіки України. Це сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції, ринку робочої сили, проведенню соціальних реформ. Держава повинна сприяти збереженню сектору малого і середнього бізнесу проведенням розумної бюджетно-податкової політики. Підвищення ставки єдиного податку загострили стан у розвитку малого і середнього бізнесу, тому що деякі з них будуть закриті (61755). За даними Держкомстату України, сектор малого і середнього бізнесу становить 28% і налічує 340 тис. суб’єктів господарювання: 35% — у торгівлі; 24% — у сфері нерухомості; 15% — у промисловості; 12% — у будівництві.

Аналіз показує, що для того, аби запобігти загрозі банкрутства малих та середніх підприємств, треба скасувати податки та спростити систему адміністрування (43% опитуваних з 1000 осіб):

• активізувати програми підтримки підприємців (кредитування — 15%);

• спростити процедуру заснування і ведення бізнесу (12%).

Розв’язання проблем розвитку малого і середнього бізнесу повинно стати ключовим питанням для України в сучасній економічній ситуації.

3. Аграрні реформи 1994, 1997, 1999 р. Проблеми сільського господарства

• Розповідь учителя

Земельні реформи і приватизація землі розпочалися з 1992 р., коли Верховною Радою було прийнято Земельний кодекс України: Закони «Про форми власності на землю» (1992 р.), «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (1992 р.), «Про селянське (фермерське) господарство (1993 р.). Згідно з цими законами було передбачене право громадян на приватну власність на землю, розширення земельних ділянок (паїв) із земель колгоспів, відділення земель фермерами (100 га). До 1995 р. землеволодіння громадян збільшилися вдвічі, фермерам було надано близько 0,5 млн га землі.

У жовтні 1994 р. Верховна Рада прийняла Постанову «Про подолання кризового стану в агропромисловому комплексі».

10 листопада 1994 р. був прийнятий Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в сфері сільськогосподарського виробництва». Процедура розпаювання землі була викладена в Указі Президента України від 8 серпня 1995 р. «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність підприємствам та організаціям», але розпаювання земель КСП почало здійснюватися тільки з 2000 р.

У ході перетворення КСП на підприємницькі структури ринкового типу виявилося, що засновниками переважної більшості господарських товариств і сільськогосподарських виробничих кооперативів виступає незначна кількість осіб, а земельні частини та майнові паї інших членів КСП залучаються до створюваних ними структур на орендній основі. Засновниками приватних підприємств у переважній більшості випадків стають керівники реорганізованих КСП, фермери, які вже встигли зарекомендувати себе як ефективні господарі.

Новим явищем для села стали фермерські господарства, яких на початку 1995 р. налічувалося понад 33 тис. Проте негаразди в економіці негативно позначилися і на їхній ефективності. Тому в 1998 р. було лише 35 тис. фермерських господарств. На той час на базі колишніх колгоспів виникло понад 7 тис. колективних підприємств із правом власності працівників на частку майна (пай), а також понад 1,3 тис. селянських спілок і кооперативів, майже 180 тис. акціонерних товариств. Але альтернативою колгоспам вони не стали. Паювання майна колгоспів і радгоспів не змогло оптимізувати виробничі відносини між державою і сільськогосподарськими підприємствами, а також між підприємствами та всередині їх, оскільки із цього процесу була вилучена земля. Набагато поліпшилася ситуація після того, як згідно з Указом Президента України Л. Кучми «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» документи на право земельної власності одержали майже всі колективи господарства, і тільки близько 6,1 млн громадян отримали земельні паї (власники паїв не мали коштів на закупівлю техніки, добрив, паливно-мастильних матеріалів).

Різко зменшилася останніми роками кількість тракторів, зернозбиральних комбайнів, техніки для збирання кукурудзи, цукрових буряків, картоплі, льону. Скоротилися обсяги використання мінеральних добрив та засобів захисту рослин від шкідників та хвороб. Усе це спричинило непрогнозованість результатів господарювання на селі. Якщо, наприклад, у 1990 р. в Україні було зібрано понад 51 млн т зерна, то у 2000 р. — 24,5 млн т, у 2001 р. — 39,7 млн т, у 2002 р. — 37 млн т, у 2004 р. — 33 млн т зерна. Валовий збір цукрових буряків за останні роки зменшився із 45 до 23 млн т, а виробництво цукру з 5 до 21,8 млн т. На загальному становищі сільського господарства позначається безгосподарність окремих керівників. Так, у 1997 р. незібраними на полях залишилося 7 млн т цукрового буряку, у 1998 р. — 43% врожаю кукурудзи, не посіяно своєчасно 49% озимих культур. У 2003 р. своєчасно не було зроблено перепосів культур, які на 60—70% вимерзли внаслідок холодної і безсніжної зими. На проведення весняної сівби зернових господарствам часто не вистачало необхідної кількості високоякісного насіння. Безгосподарність позначилася також на тваринницькому секторі. Унаслідок цього збанкрутували великі тваринницькі комплекси з виробництва м’яса та яєць на промисловій основі. У 1996 р. порівняно з 1990 р. у суспільному секторі кількість великої рогатої худоби зменшилась із 24 млн до 11,7 млн голів, у тому числі корів із 8,4 млн до 4,1 млн голів. Якщо у 1990 р. Україна мала 24 млн 623 тис. голів великої рогатої худоби (з них корів 8 млн 378 тис.), то в 2001 р. — лише 9 млн 421 тис. Скоротилося поголів’я свиней із 19 млн 427 тис. у 1990 р. до 8 млн 369 тис. у 2001 р. Як наслідок, різко скоротилося виробництво тваринницької продукції на душу населення: м’яса — з 84 кг у 1990 р. до менш ніж 30 кг у 2002 р., молока, відповідно, із 472 до 273 кг, яєць — із 314 до 197 шт. Однією з причин став продаж великої рогатої худоби за демпінговими цінами за кордон (у Лівію, Алжир, Туреччину). За останні роки її кількість зменшилася майже на 5 млн голів. У 2002—2004 рр. ситуація не поліпшилася. Указ Президента України (1999 р.) «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» теж не забезпечив позитивних зрушень. Свідченням цього є хоча б те, що до 88% сільськогосподарських підприємств є збитковими (у 1994 р. таких було 24%), відсутня чітка концепція перспективного розвитку сільського господарства. Крім того, держава заборгувала селу кілька мільярдів гривень.

Отже, проблеми сільського господарства терміново потребують якісно нового державного підходу, у якому головним пріоритетом мають бути інтереси селянина.

Указ Президента України від 03.12.1999 р. забезпечував завершеність процесів розпаювання до початку весни. За роки ринкової трансформації склався перерозподіл сільськогосподарського виробництва між двома формами господарювання — великими підприємствами та селянськими господарствами; великих підприємств у 1990 р. налічувалося 72%, а у 2000 р. — 38%, у 2002 р. — 41%. Виробництво продукції на великих підприємствах збільшилось у 2001—2002 рр. на 24%, у селянських господарствах — лише на 8,7%. У 2002 р. порівняно з 2000 р. у десять разів збільшилися обсяги інвестицій і кредитів.

Головним завданням є формування приватної власності на землю.

Етапи формування приватної власності на землю: 1) роздержавлення землі (перехід землі у колективну власність колгоспів та радгоспів); 2) паювання (отримання сертифікатів на земельний пай, який надав селянину право власності на ділянку землі); 3) поява приватного господарства (завершальний етап).

Із 2002 р. в Україні діє Земельний кодекс, в якому є поняття приватної власності на землю. Купівля і продаж землі дозволені з 2005 р. (проте земля й зараз перебуває поза межами ринкового обігу).

• Робота з таблицею

Прокоментуйте дані, наведені в таблиці.

Основні показники соціально-економічного розвитку України в березні 2011 р.

Виробництво зерна в 2010 р. становило 39,2 млн т (зменшилося на 14,8% порівняно з 2009 р.); зниження урожайності. Спостерігається зростання валового збору соняшника на 6,8%, цукрового буряку — на 36,0%; зменшення валового збору картоплі на 4,9%, овочів — на 2,6%. На 1 січня 2011 р. загальне поголів’я великої рогатої худоби зменшилось на 1,8% (порівняно з 2010 р.). Населення на початку 2010 р. тримало 68% загальної кількості великої рогатої худоби: корів — 78%, свиней — 55%, птиці — 46%.

У 2010 р. індекс обсягу сільськогосподарського виробництва становить 99,0%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах — 99,2%, у господарствах населення — 98,9%.

4. Економічна криза 2008—2009 рр.

• Розповідь учителя

Економіка України посідає 39-те місце у світі за розмірами ВВП. ВВП на душу населення становить 6 тис. 400 дол. США (за даними 2009 р.). Падіння ВВП в 2009 р. складало 14,1%, заборгованість України в березні 2010 р. дорівнює 93,5% від ВВП.

Згідно з аналізом експертів Міжнародного валютного фонду, Всесвітнього банку реконструкції та розвитку, фінансових інститутів, Україна більше, ніж інші країни, постраждала від економічної кризи, а уряд країни не здійснив жодних заходів для захисту від економічного хаосу. Економічна криза — це порушення рівноваги між попитом та пропозицією на товари та послуги, яке супроводжується рецесією, що змінюється депресією.

Держкомітет фіксує падіння реального ВВП на 2,1%. Рівень розвитку металургії в жовтні 2008 р. впав на 35,6%, хімії — на 19,2%, машинобудівництва — на 11,4%, виробництва продовольства — на 10,9%, торгівлі — на 15%, будівництва — на 10%. Національна валюта була знецінена. На валютному ринку із 40 млрд грн на допомогу економіці банки нічого не дали, лише скуповували іноземну валюту.

Україна — енергозалежна країна, її залежність від постачання органічного палива становить близько 65%, у той час як у країнах ЄС цей показник у середньому дорівнює 51 %. Протягом 2005—2006 рр. між Україною та Росією спостерігався газовий конфлікт. Світові ціни на постачання газу та нафти підвищились майже на 36 %. Ціни на російську нафту, яка надходить на переробку до України, зросли майже на 70%.

У продовольстві настала криза: за дев’ять місяців 2008 р. імпорт м’яса і субпродуктів складав 381 %, при цьому виробництво свинини та яловичини в Україні зменшилося на 30%, захищені інтереси вітчизняного виробника. Підприємства зупинилися, більшість людей залишалися без роботи або вимушені були брати неоплачувані безоплатні відпустки.

Економічна криза в Україні вважається наслідком політичної нестабільності.

Шляхи подолання кризи (учитель залучає учнів до обговорення):

• стимулювання промислового виробництва малого і середнього бізнесу;

• економічна свобода;

• гнучка фінансово-податкова політика;

• стабілізація енергоринку;

• економічні зв’язки з Російською Федерацією, ЄС, США, країнами Азії;

• залучення інвестицій.

5. Сучасний стан економіки

• Повідомлення учня

Тема: «Економіка України на сучасному етапі».

• Розповідь учителя

11 березня 2011 р. минув рік відтоді, як працює Кабінет Міністрів М. Азарова.

Рік роботи уряду є стартом системних реформ.

У Верховній Раді на розгляді перебувають такі законопроекти:

1) легалізація заробітних плат, робочих місць;

2) пенсійна реформа;

3) податковий;

4) житловий;

5) Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За словами М. Азарова, за 2010 р. темпи зростання промислового виробництва сягнули 11,2%, а валового внутрішнього продукту — 4,2%.

Про піднесення економіки свідчить зростання прибутків промислових підприємств. Якщо у 2009 р. наші підприємства завершили роботу із сальдовими збитками -34 млрд гри, то 2010 р. — із прибутком у 63,3 млрд грн.

Реальна заробітна плата в Україні за рік зросла на 10,2% (у 2009 р. зниження становило 10%).

Нинішній уряд успадкував від попереднього 2 млрд грн, зовнішня заборгованість України становить 316 млрд грн (36% ВВП).

За 2010 р. заборгованість заробітної плати скоротилася на 500 млн грн і становить 1,4 млрд грн; із них 1 млрд грн припадає на підприємства-банкрути, 400 млн грн — на приватні підприємства.

У бюджетній сфері заборгованості немає. Уперше за 20 років незалежності уряд реформував податкову систему, наслідками цього стало зменшення кількості загальнодержавних податків із 29 до 19, місцевих — із 14 до 4. Зменшився і податок на прибуток — із 25 до 23%, а за кілька років — до 16%.

Дефіцит бюджету у 2010 р. вдалося скоротити з 15 до 5%. До пенсійного фонду надійшло майже 11,5 млрд грн.

Приріст промисловості становив 9,7%. Обсяги виробництва в сільському господарстві зросли на 5,3%; у будівельній сфері — 6,8%. Реальна заробітна плата підвищилася на 19,9% і дорівнює 2389 грн. Зростання бюджету споживчих цін значно уповільнилося і становить 3,3%. Показник інфляції на кінець року складає 8,9%.

IV. ОСМИСЛЕННЯ НОВИХ ЗНАНЬ І ВМІНЬ

• Бесіда

1. Який вплив мають фінансово-промислові групи на економіку України?

2. Яке значення для розвитку економіки має середній та малий бізнес?

3. Назвіть позитивні наслідки реформування аграрного сектору економіки.

• Робота з таблицею

Заповніть таблицю «Шляхи стабілізації економіки України».

• Завдання

Висловіть власну думку щодо питань.

1. У березні 2011 р. минув рік, як почав працювати уряд М. Азарова. Чи відбулося покращення стану економіки? Які позитивні та негативні тенденції ви помітили?

2. Як ви вважаєте, яких заходів слід ужити для підвищення конкурентоспроможності українських товарів на зовнішніх ринках?

3. Проаналізуйте бюджет 2011 р. Висловіть своє враження.

V. ПІДСУМКИ УРОКУ

Учитель аналізує й оцінює роботу учнів на уроці.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Опрацюйте відповідний матеріал підручника.

2. Підготуйте проекти за темами (на вибір): «Фінансово-промислові групи», «Розвиток важкої промисловості», «Розвиток ринкових відносин у сучасній економіці України», «Сучасний рівень розвитку малого та середнього бізнесу».